Альманах визначних подій - http://calendate.com.ua/

В.О.Сухомлинський: стежками долі

Жив на світі Учитель. Його звали Василь Олександрович Сухомлинський. Він був середнього зросту, худорлявий; каштанове волосся відкривало високе чоло. Але головними на його обличчі були очі — карі, променисті, то лагідні, замріяні, то вимогливі, запитальні, а то й усміхнені, жартівливі. Усе своє життя з 17 років Василь Олександрович працював у школі.

28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер Кіровоградська обл.) народився Василь Олександрович Сухомлинський. Батько його працював по найму теслярем і столяром. Мати була робітницею в колгоспі. Разом з чоловіком Оксана Юдівна виховувала крім Василя, ще трьох дітей – Івана, Сергія та Меланію. Всі вони стали вчителями. У Василівці минули його дитинство й юність. Як і всі селянські діти, він ходив в рідному селі в школу і в 1933 році закінчив семирічку. Однокласники згадували, що у Василя був чудовий характер. Він був енергійним, життєрадісним хлопчиком, дуже любив читати твори Т.Шевченка, П.Мирного.

У 1933 році Василь Сухомлинський вступив до Кременчуцького медичного технікуму, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. почався педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.

У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повернувся в рідні місця і працював викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.

У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем пішов на фронт. У січні 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву у битві під Ржевом. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища Ува, що в Удмуртії, він просився на фронт, проте комісія не визнала його навіть умовно здоровим для військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до березня1944 року. Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи.

У 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович став директором Павлиської середньої школи і беззмінно працював протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.

Особливу роль у формуванні особистості дитини В.О.Сухомлинський відводив казці. Він пропонував батькам частіше розповідати дітям народні казки, давав поради, як учити самих дітей складати казки.

Учитель за покликанням душі, він учив маленьких і великих школярів грамоти, математики, літератури, історії. Але більш за все він хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти й сумувати не лише своїми власними радощами й печалями, а й татовими і маминими, дідусевими й бабусиними, братовими й товаришевими, зайчика і синички, верби і тополі, місяця й вітру, всієї нашої землі. Для цього Учитель сам писав казки й розповідав дітям, їхнім батькам, учителям. Він написав багато, більше 1500, казок, оповідань, притч, замальовок з життя дітей. У них Учитель розкрив широкий, різноманітний, різнобарвний світ, що оточує кожну дитину, охоплює все наше життя. Він хотів, щоб цей світ увійшов у душу маленької дитини, проріс чуйністю, добротою, дбайливістю, відповідальністю і людяністю. Учитель не лише сам писав казки і розповідав їх дітям, часто серед природи, у зеленому класі, який він називав Школою під Голубим, Небом або Школою Радості, а й учив дітей самих складати казки, пробуджував у них думку і слово. «Казка, — любив повторювати він, — це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови».

У 1968 року його обрали членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. Нагороди та відзнаки Øу 1968 року йому присвоїли звання Героя Соціалістичної праці. Øз 1958 р. Заслужений вчитель УРСР. Øз 1958 року Сухомлинський — член-кореспондент Академії Педагогічних Наук РРФСР, Øбагатьма медалями СРСР. Øдвома орденами Леніна, ØЗа свою педагогічну працю його нагородили:

В. О. Сухомлинський — автор 41 монографії і брошури, більше 600 статей, 1200 оповідань і казок. Загальний тираж його книг становить близько 4 млн екземплярів на різних мовах народів нашої країни і світу. В квітні 1970 року він закінчив роботу «Проблеми виховання всесторонньо розвинутої особи» — доповідь для захисту докторської дисертації по сукупності робіт. Всі праці Сухомлинського дають переконливе уявлення не тільки про різносторонність педагогічних підходів Сухомлинського, але і про цілісність всього його педагогічного мислення.

Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».

2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди. Він став визнаним класиком педагогіки двадцятого століття

На честь Василя Сухомлинського 2003 року в Україні випустили ювілейну монету. Ім'ям Сухомлинського назвали відомчу відзнаку Міністерства освіти і науки України. У лютому 2016 в Олександрії на честь Василя Сухомлинського було названо вулицю в мікрорайоні Перемога. У 2015 році одну з вулиць Дніпра перейменували на вулицю Василя Сухомлинського. У 2011 році на честь Василя Сухомлинського названа вулиця в Києві.

В 1989 р. була утворена Міжнародна асоціація прихильників Сухомлинського (Марбург), а в 1990 р. — Українська асоціація Василя Сухомлинського, яка систематично проводить Всеукраїнські педагогічні читання, присвячені вивченню і впровадженню у широку педагогічну практику творчої спадщини видатного педагога.

Давно вже немає серед нас великого Вчителя, але школа під Голубим Небом працює і сьогодні. Справу свого наставника продовжують інші вчителі.

Кiлькiсть переглядiв: 535

Коментарi